Привіт, друзі! Літо у самому розпалі, і я продовжую ділитися з вами своїми спогадами про мандри (по сумісництву ідеями на лонг-вікенд ☺). Сьогодні перенесемося у крихітне Сан-Маріно, що заховалося поміж пагорбів північної Італії.
Відвідали ми цю дивовижну країну під час італійського туру буквально на декілька годин. Але і цього вистачило, щоб отримати купу задоволення та вражень на роки вперед. І перше «Вау!» гарантоване вже на під’їзді до умовних кордонів Сан-Маріно, коли перед очима виникає панорама гори Тітано з трьома середньовічними вежами.
Гуаїта, Честа і Монтале – головна пам’ятка і гордість сан-марінців. Але полюбились вони туристам не за історію чи експозицію музеїв, а за фантастичні краєвиди, що відкриваються з терас башт. Хвилясті бірюзово-зелені пагорби, колоритні будиночки з червоними дахами, серпантин вузьких доріг, виноградники, сади Емілії-Романьї, Марке та власне Сан-Маріно просто заворожують! У ясну погоду навіть видно Адріатичне море. На моїх фотографіях воно, на жаль, ховається за легким серпанком.
Прогулянку по Сан-Маріно зручно розпочати у підніжжя Монте-Тітано в районі невеличкої площі Marino Calcigini. Там же знаходиться автобусна зупинка і парковка. ( Якщо ви приїхали на власному авто, рекомендую там і залишити його. В’їзд у історичний центр на транспорті – заборонений). Недалеко і фунікулер, на якому «ліниві» можуть піднятися нагору. А для тих, хто не боїться труднощів, вхід один – по сходинках вверх. Потім потрібно пройти ще декілька метрів по Via Piana у бік блокпосту з колоритними полісменами і ввійти у столицю через аркоподібну браму. А далі – куди заманеться!
Містечко дуже компактне, як іграшкове. Здається, що перебуваєш у казковому королівстві. Фортечні стіни переплітають Сан-Маріно, ніби коріння дерев. А кам’яні будинки то притискаються один до одного, то немов виростають із скель. Вузенькі вулички постійно намагаються перерости у сходинки, і в результаті якимось хитромудрим шляхом виводять на мініатюрні площі-тераси, заповнені різнобарв’ям квітів.
Весь шлях нагадує полегшений варіант альпіністського сходження. ☺ Але попри те, сильно стомитися не вдасться. Тому що гуляти тут швидко – неможливо! Звідусіль вас будуть «переслідувати» неперевершені краєвиди. Тому будете просто вимушені робити зупинки через кожні декілька метрів. Пройти мимо і не зазнімкувати тисячний раз фантастичний ландшафт – дуже важко ☺.
Незважаючи на середньовічний антураж, Сан-Маріно ніколи не було монархією. З перших років свого заснування близько 2000 років тому ця «крихітка» являється республікою, на чолі якої стоять два виборні регенти, що змінюють один одного кожні 6 місяців. Зайти і привітатися з правителями можна на площі Свободи. Там у Палаццо Публіко знаходиться їхня резиденція і практично всі державні служби.
По дорозі трапляються багаточисленні музеї, магазинчики, сувенірні крамниці та сучасні скульптури. Біля Гуаїти є цікавий пам’ятник, що нагадує туристам про те, що Сан-Маріно складається не з одного міста, а з дев’яти! містечок-комун. Взагалі, столиця славиться модерними скульптурами над значенням та змістом яких доведеться помізкувати. Особисто мені найбільше запам’яталися «Битва комах» та «Балерина, що поправляє пуанти» ☺.
Окрім мальовничих пейзажів та середньовічних башт, Сан-Маріно відомий ще одним туристичним атракціоном – шопінгом! Магазинчиків, торгових центрів та аутлетів тут, мабуть, більше ніж самих жителів та туристів разом узятих. Країна входить в зону вільної торгівлі, тому ціни на порядок нижчі ніж в інших регіонах Італії.
Правда, порекомендувати хороший магазин я не можу, рівно як і похвалитися своїми покупками. «Шопоголік» з мене нікудишній. При обмеженому часі моя любов до піших прогулянок з фотоапаратом у руках в черговий раз перемогла. Але ось що я можу рекомендувати, так це поїздку у Сан-Маріно. Неважливо – на декілька годин, на цілий вікенд, щоб помилуватися захоплюючими панорамами, обійти всі музеї, скуштувати місцевого вина чи скупити весь асортимент магазинів. Сан-Маріно залишить по собі лише приємні емоції.
А вам пощастило побувати у Сан-Маріно? Діліться враженнями у коментарях!
