ВСІ ДОРОГИ ВЕДУТЬ ДО...ЛЬВОВА
Якщо у світі всі дороги ведуть до Риму, то в Україні до… Львова. Після першого знайомства, ви неодмінно повернетеся сюди знову. Він притягує і ніколи не набридає.
У мене особливі стосунки з містом. Бачила я Львів святково-фестивальний та галасливий, з натовпами туристів та чергами до атракцій. Спокійно-розмірений буденний, коли можна поспостерігати за місцевими жителями. Таємничо-містичний вечірній та безлюдно-сонний ранковий. Квітучий весняний та жаркий літній. Золотий осінній та, нарешті, – зимовий. Але як на диво, такий ж теплий і світлий (з погодою мені повезло: +15 в середині лютого).
Десятки разів гуляла вулицями міста, і щоразу Львів відкривав мені одну із своїх таємниць. В цьому і головна його привабливість: можливість кожного разу відчути його по-іншому і привезти додому відмінні емоції та враження.
Люблю Львів за уособлення старої доброї Європи з нашаруванням українських традицій.
За вдале поєднання історії та новаторського сьогодення. За відсутність крикливої реклами і гармонійне співіснування нового та старого.
Люблю блукати в переплетінні вузьких вуличок, торкатися потертих стін, вдихати запах кави та старих будинків. І годинами розглядати фасади. Ліпнина, мереживні ковані балкончики, візерунки та різьблення практично не повторюються, а кожна кам’яничка – унікальна.
Люблю роздивлятися вітрини магазинчиків, які настільки привабливі і «смачні», що ледве стримуєшся, щоб не скупити весь асортимент.
За концептуальні ресторації, кнайпи та кав’ярні, витримані у одному стилі від фасаду і внутрішнього інтер’єру до меню. Я взагалі у захваті від атмосферних закладів, які дозволяють за один день здійснити мандрівку у часі.
Люблю дзвони костелів та соборів, від мелодій яких настає така легкість на душі, спокій та перезавантаження думок.
У кожного свій Львів. А який Львів у вас?